24 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув адміністративну справу за позовом N до Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності про зобов'язання вчинити певні дії.
Як вбачається з рішення суду, 16.03.2015 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом про надання публічної інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, а саме копії договорів із додатками та специфікацією, які укладені відповідачем на поставку продуктів харчування.
Відповідач надав відповідь, що він не є суб'єктом владних повноважень, а відноситься до інших розпорядників публічної інформації. Крім цього, інформація, отримана ним у рамках договору є комерційною таємницею, яку забороняється передавати третім особам без письмової згоди постачальника.
Позивач, вважаючи таку відповідь на інформаційний запит незаконною, такою, що порушує норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся із даним позовом до суду.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Рішенням суду апеляційної інстанції рішення суду першої залишено без змін.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом 2014 року, на підставі укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання, придбавались продукти харчування за державні кошти. Таким чином, відповідач відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» підпадає під визначення розпорядників інформації, і зобов'язаний оприлюднювати таку інформацію за вимогою.
За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає критерії обмеження доступу до публічної інформації при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності всіх трьох зазначених підстав.
Рішення суду – http://reyestr.court.gov.ua/Review/71789685.
Джерело: Верховний Суд
_03_03.png)
