Той факт, що монети також є платіжним засобом, не спростовує спеціального правового режиму їх використання. Такий висновок зробив ВС у постанові №403/1329/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
6 лютого 2018 року м.Київ №403/1329/16
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В., СИНЕЛЬНИКОВА Є.В., ХОПТИ С.Ф. (доповідач), ЧЕРНЯК Ю.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7.12.2016,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п.4 розд.ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VІІІ касаційні скарги (подання) на судові рішення в цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
У січні 2016 року Особа 2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про тлумачення умов договору.
Позовна заява мотивована тим, що 23.12.2003 між ним та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» було укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб — резидентів та нерезидентів. У подальшому всі права та обов’язки банку за договором перейшли до ПАТ «ОТП Банк».
Відповідно до п.3.1 цього договору, клієнт має право застосовувати будь-які форми розрахунків, які не суперечать чинному законодавству. Зазначає, що статус іноземної валюти визначено в ст.1 декрету КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з якою валютні цінності іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.
Позивач неодноразово отримував відмови банку на звернення із заявами на переказ готівки для поповнення поточного рахунку на підставі того, що внутрішніми положеннями банку внесення коштів іноземної валюти у вигляді монет не передбачено; банком прийняте відповідне рішення, згідно з яким банк не приймає іноземну валюту у вигляді монет; для можливості прийняття іноземної валюти від фізичних осіб у вигляді монет (валюти «долари США») повинне бути відповідне рішення банку. Таке рішення банком не приймалось, у зв’язку із чим позивачу було відмовлено в прийняті монет (валюти «долари США»). Позивач уважає, що сторони договору по-різному тлумачать умови договору, зокрема відносно розрахунків за ним.
З урахуванням викладеного Особа 2 просив розтлумачити п.3.1 договору №424, а саме: чи має право позивач (клієнт за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб — резидентів та нерезидентів) при здійсненні розрахунково-касових операцій за цим договором уносити готівку іноземної валюти в касу банку у вигляді банкнот і монет.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2016 позов задоволено. Розтлумачено зміст п.3.1 договору №424 від 23.12.2003 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб — резидентів та нерезидентів таким чином, що клієнт має право при здійсненні розрахунково-касових операцій за договором №424 вносити готівку іноземної валюти в касу банку у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законними платіжним засобом на території відповідної держави.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що валютні цінності — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2016 залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що сторони договору по-різному тлумачать умови договору щодо порядку розрахунків за ним, тобто наявний спір між сторонами договору, тому вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог Особи 2. 21.12.2016 ПАТ «ОТП Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що поповнення поточного рахунку є розрахунково-касовою операцією, яка регулюється Інструкцією про ведення касових операцій, згідно з якою каси банку не працюють з іноземною валютою у вигляді монет. Крім того, рішеннями у справах за позовами Особи 2 до ПАТ «ОТП Банк» установлено обставини, які в силу ст.61 ЦПК (у редакції на час розгляду справи) не підлягали доказуванню.
Відповідно до ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції в цивільних справах є ВС.
9.01.2018 справа передана до ВС.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до чч.2—4 ст.213 ЦК на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст установлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими в ч.3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом вказаної статті, тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.
Метою тлумачення правочину є з’ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.
Суд установив, що 3.12.2003 між Особою 2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб — резидентів та нерезидентів.
30.03.2015 позивач звернувся до відділення банку «Гвардійське» з метою поповнити поточний рахунок на суму $20000 тис. у вигляді монет. Працівники банку відмовили в прийнятті коштів у іноземній валюті у вигляді монет.
Листом від 8.04.2015 ПАТ «ОТП Банк» повідомив, що внутрішніми положеннями банку внесення коштів іноземної валюти у вигляді монет не передбачено.
1.07.2015 позивач звернувся до відділення банку «Калинове», з метою поповнити поточний рахунок на суму $104008 у вигляді монет та банкнот. Працівники банку відмовили в прийнятті коштів у іноземній валюті у вигляді монет.
Листом від 20.07.2015 ПАТ «ОТП Банк» знову повідомив, що внутрішніми положеннями банку внесення готівкових коштів іноземної валюти у вигляді монет не передбачено.
У листі від 21.08.2015 банк роз’яснив, що для можливості прийняття іноземної валюти від фізичних осіб у вигляді монет (валюти «долари США») повинне бути відповідне рішення банку. Такого рішення банк не приймав, у зв’язку із чим позивачу було відмовлено в прийнятті монет валюти «долари США».
Відповідно до п.6 ст.7 закону «Про Національний банк України» Нацбанк регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Згідно з п.6 ст.33 цього закону до повноважень НБУ належить, зокрема, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.
Відповідно до п.2.8. розд. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління нацбанку від 1.06.2011 №174 (з наступними змінами та доповненнями) за рішенням банку (філії, відділення) іноземна валюта у вигляді монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, приймається в операційну касу лише в разі: касового обслуговування юридичних осіб, що мають право використовувати іноземну валюту як засіб платежу або здійснювати розрахунки, пов’язані з відрядженнями за кордон; здійснення касових операцій з фізичними особами.
Таким чином, оскільки ПАТ «ОТП Банк» не приймало рішення про використання монет для здійснення касових операцій з фізичними особами, відсутні підстави для тлумачення умов договору щодо внесення іноземної валюти в касу у вигляді монет.
Посилання позивача на те, що монети в іноземній валюті також є платіжним засобом і є валютою відповідної країни, не спростовують спеціального правового режиму використання монет у розрахунках між банківськими установами та фізичними особами, що введений актами НБУ.
Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати КЦС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7.12.2016 скасувати.
У задоволенні позову Особи 2 до ПАТ «ОТП Банк» про тлумачення умов договору відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною й оскарженню не підлягає.
Джерело: «Закон і Бізнес»
_03_03.png)
