При визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років слід застосовувати положення закону, а не постанову КМ №865. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №2а-19282/10/0570, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
20 вересня 2017 року м.Київ №2а-19282/10/0570
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — КРИВЕНДИ О.В.,
суддів: ВОЛКОВА О.Ф., ГРИЦІВА М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 4 до Державної судової адміністрації, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Апеляційного суду Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року Особа 4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
— визнати протиправною бездіяльність ДСАУ, КМ, Мінфіну щодо виконання постанови Кабінету Міністрів «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3.09.2005 №865 при нарахуванні посадового окладу суддям та Положення про порядок
призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом ДСАУ 25.08.2005 №94 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 1.11.2005 за №1314/11594; було чинне на час виникнення спірних відносин) при нарахуванні та виплаті щомісячного грошового утримання відповідно до встановленої мінімальної заробітної плати;
— стягнути з ДСАУ 182353,07 грн. недоплаченої заробітної плати та суму щомісячного грошового утримання судді, яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді із січня 2006 року до часу ухвалення рішення у справі;
— стягнути з ДСАУ заборгованість із щомісячної надбавки за вислугу років починаючи з січня 2009 року до часу ухвалення рішення у справі;
— зобов’язати з 1.06.2010 виплачувати заробітну плату та щомісячне грошове утримання, нарахування яких проводити, виходячи із заробітку, розрахованого відповідно до встановленого на цей момент розміру мінімальної заробітної плати.
На обґрунтування позову Особа 4 зазначила, що постановами Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007 та Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008 скасовано п.41 постанови №865, а отже, із січня 2006 року заробітна плата і щомісячне грошове утримання виплачуються їй не в повному обсязі, оскільки посадовий оклад нараховується, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., а не з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законодавчими актами. Також Особа 4зазначає, що починаючи із січня 2009 року їй неправильно нараховувалася надбавка за вислугу років, яка повинна обчислюватися у
відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, як це передбачено ч.4 ст.44 закону «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-ХІІ (був чинний на час виникнення спірних відносин).
Суди встановили, що Постановою Верховної Ради від 7.02.2002 №3060-ІІІ Особу 4 обрано на посаду судді безстроково.
Згідно з довідкою Апеляційного суду Донецької області від 27.08.2010 №134к Особа 4 з 5.03.2002 працює на посаді судді Апеляційного суду Донецької області.
Відповідно до довідок Апеляційного суду Донецької області заробітна плата Особи 4 із січня 2006 до серпня 2010 року розраховувалась із посадового окладу, розмір якого становив 3154 грн. та протягом цього часу не змінювався. Перерахунок посадового окладу за вказаний період не проводився.
Надбавка за вислугу років Особі 4 відповідно до довідок Апеляційного суду Донецької області у період з 1.01.2009 до 30.06.2010 виплачувалась у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 3.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011, позов задовольнив частково:
— визнав неправомірною бездіяльність Апеляційного суду Донецької області щодо непроведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання Особи 4 з 19.08.2009 з урахуванням вимог постанови №865 в редакції, чинній на 31.12.2005, та неподання до ДСАУ змін до посадового окладу грошового забезпечення Особи 4 із зазначенням розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання, виходячи із 9,5 мінімальної заробітної плати,
установленої законом на момент проведення виплат, а з 1.01.2009 — надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;
— визнав неправомірною бездіяльність ДСАУ, Мінфіну щодо невжиття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання Особи 4 з 19.08.2009 з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент проведення виплат, а з 1.01.2009 — надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;
— зобов’язав Апеляційний суд Донецької області з 1.01.2009 провести позивачу перерахунок надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009 — перерахунок заробітної плати та щомісячного грошового утримання, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент проведення виплат. Після перерахунку — здійснити виплату недоплачених сум зі стягненням обов’язкових податків та зборів з одночасним поданням до ДСАУ змін до посадового окладу;
— зобов’язав Мінфін профінансувати вказані виплати;
— зобов’язав ДСАУ виділити Апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку державного бюджету, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої Особі 4 з 1.01.2009 надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009 —
заробітної плати і щомісячного грошового утримання, обчислених з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент проведених виплат, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд постановою від 15.06.2016 скасував рішення судів попередніх інстанцій, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, Особа 4 звернулась із заявою про її перегляд до ВСУ з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, а саме — у зв’язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції ч.4 ст.44 закону №2862-ХІІ у частині перерахунку надбавки за вислугу років, просила скасувати постанову ВАС від 15.06.2016 та прийняте нове рішення, яким вимогу в частині перерахунку щомісячної надбавки за вислугу років задовольнити.
На обґрунтування заяви надано копію постанови ВАС від 23.10.2013 (№К/9991/3495/11), в якій суд касаційної інстанції в частині позовних вимог Особи 1 про перерахунок надбавки за вислугу років зазначив, що при обчисленні розміру зазначеної надбавки застосуванню підлягає ч.4 ст.44 закону №2862-ХІІ, а не постанова №865, якою передбачено виплату надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Особи 4 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, ВСУ вже усував розбіжності у застосуванні зазначених у заяві норм права та у постанові від 13.01.2015 (№21-582а14) дійшов такого правового висновку.
Частиною 1 ст.8 Конституції передбачено, що в
Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22 Конституції).
Відповідно до ч.4 ст.44 закону №2862-ХІІ (у редакції, що діяла до 1.01.2006) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки — 10%, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Статтею 113 закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-IV установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених ч.4 ст.44 закону №2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Неконституційним закон №3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
З 1.01.2007 вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до ч.4 ст.44 закону №2862-ХІІ.
Підпунктом «б» пп.2 п.61 розд.ІІ закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI були внесені відповідні зміни до закону №2862-ХІІ. Зокрема, в абз.2 ч.4 слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».
Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 КС визнав неконституційними низку положень
закону №107-VI, у тому числі й п.61 розд.II закону №107-VI щодо внесення зазначених змін.
Тобто з 1 січня до 22.05.2008 (дати винесення рішення №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Водночас постановою КМ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865» від 16.01.2008 №19 (яка набрала чинності з 1.03.2008) останню доповнено п.22, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас у таких розмірах: при стажі роботи понад 3 роки — 10%, понад 5 років — 15, понад 10 — 20, понад 15 — 25, понад 20 — 30, понад 25 років — 40%.
Таким чином, після 22.05.2008 — дати винесення Конституційним Судом рішення №10-рп/2008 — закон №2862-ХІІ і постанова №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.
Виходячи з визначених у ч.4 ст.9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 — дати винесення КС рішення №10-рп/2008 — слід застосовувати положення закону №2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт — постанову №865.
Зазначеному висновку постанова суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не відповідає. Всупереч вимогам ст.2442 КАС, не містить ця постанова і мотивів, з яких виходив суд, відступаючи від правової позиції, викладеної у постанові ВС.
За таких обставин постанова ВАС від 15.06.2016 підлягає скасуванню з передачею справи цьому ж суду на новий касаційний розгляд, за наслідками якого має бути ухвалено законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 4 задовольнити частково.
Постанову ВАС від 15.06.2016 скасувати, а справу передати цьому ж суду на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
_03_03.png)
