Якщо рішення національних судів справедливі, надмірна тривалість кримінального провадження не є підставою для скасування вердиктів. Про це йдеться у постанові Верховного Суду України від 30.10.2017.
Підставою для звернення до ВСУ ув’язненого, засудженого за кількома статтями Кримінального кодексу до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, стало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Архіпов та інші проти України». У цьому рішенні йшлося про те, що кримінальне провадження, стосовно заявника, який разом із іншими особами обвинувачувався у розбої, грабежі, крадіжках, незаконному заволодінні чужим майном, нанесенні тілесних ушкоджень тощо, тривало майже 8 років, чим було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання розумних строків.
При цьому ЕСПЛ не надав оцінки законності та обґрунтованості рішень, ухвалених національними судами, не аналізував докази у справі, не досліджував правильність встановлених у ній фактичних обставин.
Сам заявник матеріальної компенсації не вимагав. Водночас, звертаючись до ВСУ, у зв’язку із рішенням ЄСПЛ, ув’язнений наголосив на своїй непричетності до деяких епізодів злочинної діяльності та попросив переоцінити докази.
У постанові № 5-168кс(15)17 ВСУ зазначив, що вимоги заявника виходять за межі повноважень ВСУ. І, оскільки, порушення Конвенції стосовно нього за даних обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до їх вчинення, а
скасування судових рішень чи повторний розгляд справи не призведе до сатисфакції заявника у розумінні вимог Конвенції та національного законодавства, у задоволенні вимог було відмовлено.
_03_03.png)
