У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті. При цьому у ній не зазначено такий випадок: якщо виконавчий лист повернуто у зв’язку з відсутністю майна у боржника, такого висновку дійшла колегія суддів ВССУ, проаналізувавши норми відповідного законодавства.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, враховуючи викладене, у зв’язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.
При цьому колегія суддів зазначила, що ніщо не перешкоджає боржнику добровільно виконати рішення суду, що є його обов’язком згідно з вимогами ст. 129 Конституції України та ст. 14 ЦПК України, після чого арешт з майна може бути знято відповідно до закону.
Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (№ 6-6568 св 17) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
_03_03.png)
