Верховний Суд України дійшов висновку, що застава (іпотека) і поручительство є різними видами забезпечення, тому норми, які регулюють поруку (статті 553-559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з іпотекодавцем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 16 листопада 2016 року №6-1474цс16 .
Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту)). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Протягом 15 днів, але не пізніше термінів, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За ч. 3 цієї статті угоди, проведені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом в даних правовідносинах, а також Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 5 липня 2012 року №2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за №1581 / 21893 (далі - Положення; в редакції, чинній на момент укладення договорів відступлення права вимоги між ВАТ «Банк« Київська Русь »і ТОВ« ФК «Фактор Плюс» - прим. ред. ).
За п. 3.6 глави 3 розділу II Положення з дня призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію:
- припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради, правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту);
- виконавчою дирекцією Фонду надається доручення уповноваженому структурному підрозділу Фонду організувати повідомлення банків, Державної служби фінансового моніторингу України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Міністерством фінансів України, Державної фіскальної служби України, Міністерством внутрішніх справ України, Державної виконавчої служби України, Генеральною прокуратурою України, служби безпеки України, Пенсійним Фондом України, спеціалізованим небанківським іпотечним фінансовою установою другого рівня, про здійснення Фондом тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію. Повідомлення направляються Фондом від імені Фонду.
У справі, яка переглядається, постановою правління НБУ від 19 березня 2015 року №190 ПАТ «Банк« Київська Русь »відноситься до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду рішенням від 19 березня 2015 року №61 ввела тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 березня по 19 червня 2015 року; призначила уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк« Київська Русь », яка приступає до виконання обов`язків 20 березня 2015 року відповідно до Закону України« Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ».
Таким чином, при укладенні 20 березня 2015 року договорів поступки прав вимоги між ВАТ «Банк« Київська Русь »і ТОВ« ФК «Фактор Плюс», якими було підтверджено перехід від ПАТ «Банк« Київська Русь »до ТОВ« ФК «Фактор Плюс» прав кредитора щодо ТОВ «Прогресфарм» за кредитними договорами про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2013 року і 26 вересня 2012 року, а також прав кредитора щодо поручителів ТОВ «Прогресфарм» за договорами іпотеки, застави, поруки, якими забезпечувалося виконання умов кредитних договорів , повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради, правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) були припинені відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і, отже, ці договори є нікчемними відповідно до ч. 3 цієї статті.
З огляду на зазначене, у справі, яка переглядається, суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а не застосувавши норми частин 1, 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на положення ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», по якій операції, здійснені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними, і встановлені обставини щодо прийняття 19 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду рішення про введення в ПАТ «Банк «Київська Русь» з 20 березня 2015 року тимчасовим адміністрації і призначення уповноваженої особи Фонду, з цього дня вступили в силу повноваження органів управління та контролю банку, голова правління банку голова правління банку не мав повноважень на підписання 20 березня 2015 року від імені банку договорів поступки прав вимоги; ці повноваження були припинені відповідно до положень ч. 1 ст. 36 цього Закону. Таким чином, укладені 20 березня 2015 року, між ВАТ «Банк« Київська Русь »і ТОВ« ФК «Фактор Плюс» договори поступки прав вимоги є нікчемними в силу закону і, отже такими, які не створюють юридичних наслідків для сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ГК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За ч. 1 ст. 236 цього Кодексу нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки вимоги позивача випливають з правовідносин, що виникли з нікчемних правочинів, - договорів поступки прав вимоги, укладених 20 березня 2015 року, між ВАТ «Банк« Київська Русь »і ТОВ« ФК «Фактор Плюс», правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитними договорами немає.
Разом з тим, висновок судів у справі, яка переглядається, про стягнення заборгованості за кредитними договорами солідарно з боржника та іпотекодержателя за договорами іпотеки є помилковим, оскільки, відповідно до ст. 546 ГК України, застава (іпотека) і поручительство є різними видами забезпечення, тому норми, які регулюють поруку (статті 553-559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з іпотекодавцем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тому солідарна відповідальність боржника та іпотекодержателя нормами чинного законодавства не передбачено.
З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна ознайомитися у розділі «Правові позиції або на офіційному веб-сайті Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua).
_03_03.png)
