Судами розглядалась цивільна справа за позовом особи до Банку про визнання припиненими зобов’язання за договором іпотеки, зобов’язання Банк здійснити дії по виведенню з іпотеки нерухомого майна.
Спір між сторонами виник з приводу несплати особою штрафних санкцій, які були нараховані Банком у зв’язку з невиконанням особою умов іпотечного договору щодо страхування майна.
Позивач вказувала, що зобов'язання за кредитним договором виконано у повному обсязі. Проте на письмове звернення до Відповідача щодо зняття іпотеки з квартири, у зв'язку із повним погашенням зобов'язань по кредитному договору, відповіді не отримала.
Відповідач посилався на те, що на даний час існують невиконанні зобов'язання за іпотечним договором у вигляді несплаченої банку суми штрафу в розмірі 20 000 грн.
Суди розглядали справу неодноразово. Останнім рішенням суду першої інстанції, яке залишив без змін апеляційний суд та ВССУ, позов особи задоволено.
Суди зазначили, що за положеннями ч. 1 ст. 559, ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України припинення права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання Відповідача щодо неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором оскільки існують невиконанні зобов'язання за іпотечним договором у вигляді несплаченої банку суми штрафу в розмірі 20 000 грн.
Оскільки забезпечені іпотекою зобов’язання за договором кредиту є виконаними в повному обсязі, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції, що зобов’язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, є припиненими.
А твердження Банку що нараховані штрафні санкції за неналежне виконання договору іпотеки є частиною основного зобов’язання за кредитним договором, суд визнав такими, що не ґрунтуються на законі.
Проте особа звернулась до ВСУ з заявою про перегляд судових рішень, оскільки не погодилась з тим, що у мотивувальній частині рішення апеляційного суду міститься посилання на наявність невиконаних зобов’язань перед банком за іпотечним договором у вигляді несплаченої іпотекодавцем суми штрафу в розмірі 20 тис. грн., та просила скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та змінити ухвалу апеляційної інстанції, виключивши таке посилання.
ВСУ звернув увагу, що відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Оскільки забезпечені іпотекою зобов’язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, то зобов’язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються.
Враховуючи наведене, ВСУ зазначив, що висновки судів у справі, яка переглядається, про те, що існують невиконані перед банком зобов’язання за іпотечним договором у вигляді несплаченої іпотекодавцем суми штрафу в розмірі 20 тис. грн, суперечать вимогам закону.
Втім у задоволенні заяви особи про перегляд рішення ВСУ відмовив, оскільки ці висновки не вплинули на правильність прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування відсутні (постанова від 08.02.2017 у справі №6-2560цс16).
Джерело УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО
_03_03.png)
