Верховний Суд зробив висновок щодо ціни іпотеки

Іменем України

Постанова

7 жовтня 2015 року м. Київ №6-1935цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Романюка Я.М.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» до Особи 8 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою Особи 8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2014,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» звернулося до суду із позовом до Особи 8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 7.10.2008 між закритим акціонерним товариством «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі $128800 на 240 місяців, а відповідач зобов’язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування в розмірі 11,49% річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 7.10.2008 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру за Адресою 1, яка належить Особі 8 на праві власності.

4.10.2010 між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачем був укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони домовились зменшити суму щомісячного ануїтетного платежу шляхом збільшення строку користування кредитними коштами до 20 років та зменшенням процентів за користування кредитом до 9,9% річних на період з 5.10.2010 до 4.10.2011.

28.07.2011 між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фемілі Кредіт», правонаступником прав та обов’язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс», було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Посилаючись на те, що Особа 8 взяті на себе зобов’язання за договором не виконує, в зв’язку з чим утворилася заборгованість у сумі 2248253 грн. 74 коп., позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки — квартиру за Адресою 1, що належить відповідачу на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із законом «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 9.04.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11.06.2014, позов задоволено, звернуто стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» на квартиру за Адресою 1, загальною площею 73,10 м2 та житловою площею 42,5 м2, яка належить на праві власності Особі 8, у розмірі 2248253 грн. 74 коп., шляхом реалізації з публічних торгів за стартовою ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості Особою 8 перед ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» за договором про іпотечний кредит від 7.10.2008.

Ухвалою ВСС від 16.10.2014 касаційну скаргу Особи 8 відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Особа 8 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст.39 закону «Про іпотеку».

Заслухавши доповідь судді ВС, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 3604 ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, керувався положеннями стст.525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК, стст.11, 12, 33, 35, 39 закону «Про іпотеку» та виходив із того, що відповідач свої зобов’язання за договором про іпотечний кредит належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню за рахунок предмета іпотеки шляхом реалізації з публічних торгів продажу квартири за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» за договором про іпотечний кредит від 7.10.2008.

У наданій для порівняння постанові ВС від 27.05.2015 Верховний Суд виходив із того, що положеннями ч.1 ст.39 закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм стст.38, 39 закону «Про іпотеку», що у розумінні норми ст.39 закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього закону.

Отже, наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст.39 закону «Про іпотеку».

Усуваючи неоднакове застосування судами зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Судом встановлено, що 7.10.2008 між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит. Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит у сумі $128800 на 240 місяців, а відповідач зобов’язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за його користування в розмірі 11,49% річних.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 7.10.2008 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру за Адресою 1, яка належить Особі 8 на праві власності.

4.10.2010 між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та Особою 8 був укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони домовились зменшити суму щомісячного ануїтетного платежу шляхом збільшення строку користування кредитними коштами до 20 років та зменшенням процентів за користування кредитом до 9,9% річних на період з 5.10.2010 до 4.10.2011.

28.07.2011 між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фемілі Кредіт», правонаступником прав та обов’язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс», було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Особа 8 взяті на себе зобов’язання не виконує, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 2248253 грн. 74 коп.

Положеннями ч.1 ст.39 закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 закону «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам стст.39 та 43 закону «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм стст.38, 39 закону «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах ВС приходить до правового висновку, що у розумінні норми ст.39 закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього закону.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду та ухвала ВСС підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Допущені під час розгляду справи порушення норм процесуального права і нез’ясування усіх обставин, необхідних для правильного застосування ст.39 закону «Про іпотеку», є перешкодою для ухвалення ВС нового рішення.

Відповідно до ст.3604 ЦПК Верховний Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.355 цього кодексу.

Керуючись ст.3603 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 8 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 9.04.2014, ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11.06.2014 та ухвалу ВСС від 16.10.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.