У разі відмови в реєстрації декларації та повернення її для виправлення недоліків вона не може вважатися поданою та бути підставою для притягнення до відповідальності. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 2 червня 2015 року №816/6496/13а, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
2 червня 2015 року м.Київ №816/6496/13а
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л.,
Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватної агрофірми «Агроінвест» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про скасування постанов,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2013 року агрофірма звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати постанови інспекції від 24.10.2013 №№П-66-13-Ю, П-67-13-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної
діяльності на агрофірму у розмірі по 103230 грн. за порушення, передбачене абзацом першим п.4 ч.2 ст.2 закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.94 №208/94-ВР.
На обгрунтування позову зазначила про безпідставність проведення інспекцією позапланової перевірки та неправомірність винесення оскаржуваних постанов за її результатами. Також вказувала на порушення порядку притягнення до відповідальності, оскільки на підставі одного протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийнято дві постанови про накладення штрафу, при цьому застосована норма, яка відсутня в законі №208/94-ВР.
Суди встановили, що 2.10.2013 агрофірма подала декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва комплексу доробки та зберігання зерна.
8.10.2013 відповідач листом №7/16-03/1-16/2928 повідомив агрофірму про відмову у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та повернув декларацію з доданими до неї документами на доопрацювання.
14.10.2013 інспекція на підставі наказу начальника інспекції від 8.10.2013 провела позапланову перевірку дотримання агрофірмою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, норм стандартів і правил на об’єкті та за її результатами склала акт, у якому констатувала порушення позивачем стст.34, 36 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, п.9 порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 №466.
14.10.2013 посадові особи відповідача також склали протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №П-586-13 за фактом виявлених порушень щодо зазначення агрофірмою недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт та здійснення самовільного будівництва комплексу доробки та зберігання зерна.
24.10.2013 відповідач виніс спірні постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: №П-66-13-10, якою у зв’язку зі здійсненням будівництва за відсутності документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушені вимоги ст.34 закону №3038-VI, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом першим пп.4 п.2 ст.2 закону №208/94-ВР, та накладено штраф у сумі 103230 грн.; №П-67-13-10, якою у зв’язку із зазначенням недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушені вимоги ч.8 ст.36 закону №3038-VI, п.9 порядку виконання будівельних робіт, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом першим пп.4 п.2 ст.2 закону №208/94-ВР, та накладено штраф у сумі 103230 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2013 відмовив у задоволенні позову.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 4.02.2014 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 27.11.2014 скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції. При цьому касаційний суд вважав обгрунтованим і висновок суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних постанов про
застосування штрафних санкцій до позивача за кожне правопорушення окремо. Складання відповідачем одного протоколу за фактом двох порушень та допущені описки у постановах про накладення штрафу, на думку суду касаційної інстанції, не є підставою для їх скасування та не свідчать про їх неправомірність чи необгрунтованість.
Не погоджуючись із ухвалою ВАС від 27.11.2014, агрофірма звернулась із заявою про її перегляд ВС, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом абз.1 п.4 ч.2 ст.2 закону №208/94-ВР та ч.8 ст.36 закону №3038-VI, просила скасувати ухвалу ВАС та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
На обгрунтування заяви додано рішення ВАС від 2.05, 2.06, 22.10 та 11.12.2014 (справи №№К/800/15500/14, К/800/15991/14, К/800/10064/14, К/800/15081/14 відповідно), в яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосував зазначені норми матеріального права. Колегії суддів при розгляді вищезгаданих справ вважали, що суб’єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді однієї санкції за умови існування одного чи відразу двох правопорушень. Крім того, в постанові від 11.12.2014 колегія суддів погодилась із висновком, що позивач не може нести відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у декларації про початок виконання будівельних робіт, яку повернуто, оскільки така не може вважатися поданою.
Ухвалою від 30.03.2015 ВАС зазначену справу допустив до провадження Верховного Суду.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із
такого.
Відповідно до ч.2 ст.41 закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.
Відповідно до пп.1, 5 порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ від 23.05.2011 №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Пунктами 9, 10 порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМ від 6.04.95 №244 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності керівник структурного підрозділу інспекції або головний державний інспектор складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У п.11 цього ж порядку встановлено, що у разі вчинення одним суб’єктом містобудування двох або більше правопорушень у сфері містобудівної діяльності протокол складається стосовно кожного правопорушення окремо. У разі вчинення одного правопорушення у сфері містобудівної діяльності кількома суб’єктами містобудування протокол складається стосовно кожного з них окремо.
Пунктом 2 ч.1 ст.34 закону №3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу
на виконання будівельних робіт — щодо об’єктів будівництва, що належать до І—ІІІ категорій складності.
Абзацом 1 п.4 ч.2 ст.2 закону №208/94-ВР визначено, що суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів, або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.
Суд установив, що декларація про початок виконання будівельних робіт повернута позивачу на доопрацювання і повторно ним не подана.
Згідно з ч.12 ст.2 закону №208/94-ВР у разі вчинення суб’єктами містобудування двох або більше правопорушень штрафи накладають за кожне вчинене правопорушення окремо.
За п.8 ст.36 закону №3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
На підставі аналізу наведених норм права, зокрема п.8 ст.36 закону №3038-VI, колегія суддів дійшла висновку, що поняття «подання декларації» як складова підстав для відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) інспекцією цієї декларації. У разі використання інспекцією свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою та бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої законом
№208/94-ВР за порушення норм закону №3038-VI.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду касаційної інстанції, який погодився із законністю накладення на позивача штрафу за недостовірність наведених у декларації даних, є неправильним, незаконним, у зв’язку з чим вказане судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.
Водночас колегія суддів вважає передчасним висновок щодо законності накладення інспекцією двох штрафів за два правопорушення. Наведена вище правова позиція колегії суддів виключає в цій справі множинність правопорушення, а відтак і можливу схожість правовідносин у цій справі та у справах, рішення у яких додані на обгрунтування наведених у заяві доводів.
Керуючись пп.2 п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» закону від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», стст.241—243 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву приватної агрофірми «Агроінвест» задовольнити частково.
Ухвалу ВАС від 27.11.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.
Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
_03_03.png)
