Неможливе застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 2 червня 2015 року №21-369а15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
2 червня 2015 року м.Київ №21-369а15
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л.,
Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, третя особа — Національна спілка письменників України, про скасування постанови,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2013 року ТОВ «Банкова-2» звернулось із позовом до інспекції про скасування постанови від 26.04.2013 №138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
На обгрунтування позовних вимог зазначило, що постанова №138/13 прийнята відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Суд установив, що на підставі запиту прокуратури Печерського району м.Києва від 30.03.2013 №3939 вих-13 та відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 16.04.2013 у період з 16.04 по 22.04.2013 інспекція провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об’єкті будівництва «Реконструкція з пристосуванням частини нежитлових приміщень з прибудовою та влаштуванням літнього майданчика для розміщення кафе на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м.Києва», за результатами якої склала акт від 22.04.2013.
У ході перевірки встановлено, що нежитловий будинок (будинок літераторів) на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м.Києва належить на праві власності Спілці на підставі свідоцтва про право власності від 15.02.99.
Між Спілкою (власником будівлі) і ТОВ «Банкова-2» (орендарем) укладено договір оренди нежитлових приміщень від 1.01.2010, реєстраційний №80 (частина приміщень нежитлової будівлі «літ. А» на вул. Банковій, 2 загальною площею 390,6 м2).
На замовлення ТОВ «Банкова-2» проектна організація ТОВ «Архітертурно-проектна група Анни Кирій» розробила проект об’єкта будівництва.
Цим проектом передбачено влаштування одноповерхової прибудови загальною площею 182,4 м2 зі сторони дворового фасаду, влаштування нових сходів та реконструкцію з пристосуванням існуючих приміщень (загальною площею 390,6 м2), внаслідок чого основні техніко-економічні показники об’єкту змінено, а саме: загальна площа приміщень
після реконструкції збільшилась до 535,10 м2, змінено зовнішні геометричні розміри приміщень та будівлі в цілому (шляхом влаштування прибудови), змінено функціональне призначення приміщень на заклад громадського харчування — кафе.
Однак вказаний проект було розроблено з порушенням ч.1 ст.31 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, пп.1.1—1.5, 1.11, 1.13 Державних будівельних норм В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках культурної спадщини».
З урахуванням порушень відповідач 22.04.2013 виніс припис, яким у строк до 22.05.2013 зобов’язав позивача усунути виявлені недоліки відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.08.2011 №КВ08311031151 та декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 16.01.2012 №КВ14312000311 об’єкту будівництва визначено ІІІ категорію складності.
З метою перевірки категорії складності зазначеного об’єкта будівництва Інспекція направила лист до ТОВ «Українська будівельна експертиза», на який отримала відповідь від 18.04.2013 №3/1804/119 про те, що об’єкт будівництва належить до IV категорії складності.
У зв’язку з наведеним 22.04.2013 інспекція склала протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому, зокрема, зазначила, що відповідно до наказу Міністерства культури і туризму від 3.02.2010 №58/0/16-10 будівля на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м.Києва взята на облік як пам’ятка архітектури, охоронний №44-Кв.
Зважаючи на статус будівлі на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м.Києва як пам’ятки
архітектури, відповідно до порядку віднесення об’єктів до IV і V категорій складності, затвердженого постановою КМ від 27.04.2011 №557, положення ДБН
В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ» об’єкт будівництва відноситься до IV категорії складності, клас наслідків СС-2.
26.04.2013 інспекція прийняла постанову №138/13 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103230 грн., у якій зазначила, що замовником будівництва ТОВ «Банкова-2» при реєстрації декларації про готовність об’єкта будівництва до експлуатації від 16.01.2012 №KB14312000311 зазначено недостовірні дані, а саме занижено категорію складності об’єкта з IV на III категорію, чим порушено вимоги ч.8 ст.36 закону №3038-VI, Порядку та п.5 ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ».
Вважаючи вказану постанову протиправною, ТОВ «Банкова-2» звернулося до суду з позовом про її скасування.
Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 3.07.2013, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 та Вищого адміністративного суду від 19.03.2014, у задоволенні позову відмовив.
У заяві про перегляд судових рішень ВС з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, ТОВ «Банкова-2» просить скасувати постановлені рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
На обгрунтування заяви додано копію постанови ВАС від 29.01.2015 (справа №К/800/33824/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: абз.4 п.6 ч.2 ст.2 закону від 14.10.94 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції закону від 22.12.2011 №4220-VI).
У наданому для порівняння рішенні ВАС у подібних відносинах дійшов висновку про неправомірність прийняття інспекцією постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності виходячи з того, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва, у якій зазначено недостовірні дані, а саме занижено категорію складності об’єкта з IV на III, здійснено 22.08.2011, тобто до введення в дію закону №208/94-ВР у редакції, якою було встановлено відповідальність за таке порушення, а отже, позивача не можна притягнути до такої відповідальності.
У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд погодився з їхніми висновками про правомірність прийняття інспекцією постанови №138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за наведення недостовірних даних, а саме заниження категорії складності об’єкта будівництва з IV на III у декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 16.01.2012 №КВ14312000311.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вважає, що заява ТОВ «Банкова-2» про перегляд ухвали ВАС від 19.03.2014
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.41 закону №3038-VI
державний архітектурно-будівельний контроль — це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.
Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.
Згідно із ч.10 ст.39 закону №3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об’єкта до експлуатації, та за експлуатацію об’єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб’єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена в законі №208/94-ВР.
Законом від 22.12.2011 №4220-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності», який набрав чинності 19.01.2012, було внесено зміни до закону №208/94-ВР, згідно з якими цей закон викладено в новій редакції.
Так, абз.4 п.6 ч.2 ст.2 закону №208/94-ВР передбачає, що суб’єкти містобудування, які є
замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності об’єкта до експлуатації: об’єктів IV категорії складності — у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму рішенні від 9.02.99
№1-рп/99 Конституційний Суд зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто закон №208/94-ВР, зокрема положення п.6 ч.2 ст.2 щодо накладення штрафу за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності об’єкта до експлуатації, регулює питання відповідальності тих суб’єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування після набрання чинності цим законом.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за
попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що суб’єкти містобудування несуть відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації з 19.01.2012, тобто з дня набрання чинності редакцією п.6 ч.2 ст.2 закону №208/94-ВР зі змінами, внесеними законом №4220-ІV,
яка передбачає вказану відповідальність.
Суди попередніх інстанцій встановили, що декларація про готовність об’єкта до експлуатації, згідно з якою інспекція під час перевірки виявила порушення ТОВ «Банкова-2» вимог частини восьмої ст.36 закону №3038-VI, Порядку та п.5 ДБН В.1.2-14-2009, була зареєстрована 16.01.2012 —
тоді, коли діяла ще редакція закону №208/94-ВР від 5.11.2009. За результатами перевірки інспекція 26.04.2013 винесла постанову №138/13 з посиланням на вказаний закон у редакції, чинній із 19.01.2012.
З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вважає, що висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про правомірність прийняття Інспекцією постанови №138/13 грунтується на неправильному застосуванні ним норм матеріального права, оскільки позивач здійснив адміністративне правопорушення 16.01.2012, тобто до набрання чинності редакцією п.6 ч.2 ст.2 закону №208/94-ВР зі змінами, внесеними законом №4220-ІV, яка передбачає відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ТОВ «Банкова-2» слід задовольнити частково: ухвалу ВАС від 19.03.2014 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Ураховуючи наведене та керуючись пп.2 п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» закону від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ТОВ «Банкова-2» задовольнити частково.
Ухвалу ВАС від 19.03.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
_03_03.png)
