Заявник на підставі ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України просив замінити стягувача у виконавчому провадженні, що було відкрите на виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом.
Ухвалою районного суду в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу районного суду скасовано та постановлено нову, якою заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання напису задоволено.
18 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ скасувала судові рішення, вказавши таке.
Судами встановлено, що приватним нотаріусом в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеного між банком та приватним підприємством, вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно.
Водночас між банком та ТОВ було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно умов якого банк відступив, а ТОВ прийняло за договором про надання кредитної лінії, договором іпотеки право вимоги в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Державним виконавцем на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження.
Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення , дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, – до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як роз’яснено у п. 6 постанови Пленуму ВССУ від 23 квітня 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 82 Закону «Про виконавче провадження»).
У разі подання такої скарги у порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, а помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
При розгляді заяви банку суд наведених норм закону не врахував та помилково постановив ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства, не звернувши увагу на те, що виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого судом на підставі судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства.
_03_03.png)
